Великий депресивний розлад (ВДР) є серйозною проблемою охорони здоров’я

ВДР — один з найпоширеніших розладів психічного здоров’я, за оцінками понад 300 мільйонів людей страждають на депресію, що становить 4,4% населення світу, що призводить до понад 800 000 самогубств щорічно¹.

• Рівень поширеності змінюється залежно від віку, досягаючи максимуму у старшому зрілому віці (понад 7,5% серед жінок у віці 55–74 років та більше 5,5% серед чоловіків)¹.
• Загальна оцінна кількість людей, які живуть з депресією, зросла на 18,4% між 2005 р. і 2015 р.; це відображає загальний ріст світового населення, а також пропорційне збільшенню вікових груп, в яких депресія є більш поширеною¹.
• У 2015 р. депресивні розлади склали загальну кількість понад 50 мільйонів років, проведених з хворобою (РПХ). Більше 80% цього тягаря хвороб, що не призвело до летального результату, відбулося в країнах з низьким та середнім рівнем доходу¹.
  
   
• ВООЗ очікує, що депресія стане основною у світі причиною тягаря хвороб (DALY) до 2030 р².
• Відповіді опитувань 1441 респондентів під час COVID-19 та 5065 перед пандемією показали триразове збільшення симптомів депресії в США³.
• Депресія пов’язана з функціональними порушеннями, які можна порівняти з іншими важкими хронічними захворюваннями^{4, 5}.
  • Страждання або погіршення соціальної, професійної чи інших важливих сфер функціонування є визначальною характеристикою ВДР⁶.
  • В середньому, особи з дуже важким ВДР (як визначено за оцінкою ШСД — шкала самооцінки депресії) відчувають себе до 24% року непрацеспроможними⁷.
    
     

Існують численні перешкоди для одужання від ВДР

• Відсутність лікування.
  1. До 50% не отримують лікування антидепресантами^{8, 9}

• Неприхільність до лікування
  1. Загальна неприхільність до лікування до 70%¹⁰
  2. Рання неприхільність до лікування може погіршити довгострокові результати.
     1. 44% пацієнтів припиняють терапію антидепресантами в перші 3 місяці¹¹
     2. 28% пацієнтів первинної ланки лікування припиняють терапію антидепресантами через 1 місяць¹¹

• Неефективність лікування.
  1. 40–60%¹²

• Рецидив/повернення хвороби
  1. Частота відповіді та ремісії при ВДР низька, незважаючи на перевірені фармакологічні (антидепресанти) та нефармакологічні методи лікування.
     1. До 80% випадків рецидивів або повернення хвороби¹²
     2. Залишкові симптоми пов’язані з підвищеним ризиком рецидивів та повернення хвороби^{13, 14}

Метою лікування депресії є ремісія, яка визначається як мінімальні симптоми, або їх відсутність, та повернення до нормального функціонування у всіх сферах життя¹⁵.

Неможливість досягнення ремісії пов’язана з багатьма негативними наслідками.

Досягнення реакції, а не ремісії, пов’язане із значно більшим ризиком рецидиву/повернення хвороби^15–17.

Доведено, що пацієнти, які не досягають ремісії, відчувають:

• більш хронічні депресивні епізоди¹⁵
• коротшу тривалість між епізодами¹⁵

Особи, у яких ремісія не досягнута, продовжують страждати від порушень психосоціального функціонування (наприклад, робота та стосунки)¹⁸.

Тривала депресія може збільшити смертність від усіх причин19 та захворюваність/смертність від інсульту20, діабету21, 22, ІМ23, ССЗ24, ХСН25, ВІЛ26, тощо.

Результати 16-річного проспективного поздовжнього дослідження доказують, що ризик смертності від усіх причин був приблизно у три — п’ять разів вищим у пацієнтів з депресією (із супутньою тривогою або без неї)¹⁹.

Доведено, що депресія значного ступню збільшує 6-місячну смертність після інфаркту міокарда23. У подальшому дослідженні встановлено, що наявність депресії тяжкого або незначного ступню збільшує ризик серцевої смертності навіть серед суб’єктів, які не мали раніше серцевих захворювань²⁴.

Поширеність тривоги

• Загальна кількість людей у світі, які живуть із тривожними розладами, становить 265 мільйонів¹.
• Частка населення планети з тривожними розладами у 2015 р., за оцінками, становить 3,6%. Як і у випадку з депресією, тривожні розлади частіше зустрічаються серед жінок, ніж серед чоловіків (4,6% порівняно з 2,6% на глобальному рівні)¹.

Тривожні розлади є шостою причиною непрацездатності (визначається роками життя у непрацездатному стані), з більшим рівнем непрацездатності, що спостерігається у жінок та у людей у віці від 15 до 34 років^27,28

• Оптимальною метою є повне зменшення симптомів та повернення до преклінічного рівня функціонування²⁹

• Діагностика
  • Тривожні розлади часто неправильно діагностують, оскільки пацієнт має соматичні скарги³⁰

• Відсутність лікування
  • У 87% пацієнтів з генералізованим тривожним розладом (ГТР) виявляються первинні симптоми, які не вважаються «тривогою», і їх можна лікувати за допомогою сучасних варіантів як антидепресантів/анксіолітичних засобів³⁰
    • В умовах первинної медичної допомоги 55% тривожних розладів діагностуються правильно проти 45% не визнаних у якості тривожного розладу³⁰
    • У пацієнтів з депресією супутній тривожний розлад часто залишається непоміченим³⁰

• Тягар хвороби³¹
  • Для багатьох пацієнтів тривожні розлади є важливою причиною непрацездатності 
    
    • Погіршення продуктивності праці: 34%
    • Соціальні порушення: 40%

Тривожні розлади призвели до загальної суми 24,6 мільйонів YLD у 2015 р. 

Всесвітня організація охорони здоров’я 2017 р¹.

COVID-19 призвів до збільшення поширеності тривожності більше ніж у 3 рази вищої порівняно з допандемічним періодом, заснованим на відповіді учасників*, що вказують генералізований тривожний розлад у скринінговій формі ^{2 32}.

* Співвідношення для 336 525 учасників з типових зразків ймовірностей Бюро перепису населення США: один у першій половині 2019 р. та чотири під час пандемії у квітні та травні 2020 р.

Компанія Viatris пропонує медичне забезпечення для різних психічних розладів

ЗОЛОФТ^® (сертраліну гідрохлорид) — селективний інгібітор зворотного захоплення серотоніну (СІОЗС), призначений для лікування

• Великого депресивного епізоду. Запобігання рецидивам великого депресивного епізоду.
• Панічних розладів з наявністю або відсутністю агорафобії.
• Обсесивно-компульсивного розладу (ОКР) у дорослих та дітей 6–17 років.
• Соціального тривожного розладу.
• Посттравматичного стресового розладу (ПТСР)³³.

ЛІРИКА^® (прегабалін) - аналог гамма-аміномасляної кислоти [(S)-3-(амінометил)-5-метилгексанова кислота], призначений для лікування генералізованного тривожного розладу (ГТР), епілепсії, нейропатичного болю, фіброміалгії³⁴.

LYR-2023-0914

NON-2024-0809

NON-2024-1905

За незначними виключеннями, психіатричні діагнози ґрунтуються на скаргах пацієнтів і спостереженнях лікарів, а не на об’єктивних біологічних тестах, тому саме в галузі психіатрії достатньо часто зустрічаються діагностичні помилки або несвоєчасно поставлений діагноз¹. Відрізнити діагнози фізичного здоров’я від діагнозів психічного здоров’я є ключовою проблемою, враховуючи, що захворювання можуть проявлятися психічними симптомами, а діагнози психічного здоров’я можуть проявлятися фізичними симптомами².

Молоді люди з психічними розладами є серйозною глобальною проблемою. Більш ніж у половини дорослих вони виникають до 14 років, але раннє виявлення та втручання можуть змінити цю ситуацію³.

Раннє виявлення розладів психічного здоров’я може принести велику користь як окремим пацієнтам, так і суспільству, роблячи його життєво важливою клінічною задачею, особливо для лікарів загальної практики, які часто є першою точкою контакту для людей з розладами психічного здоров’я³.

Пропонуємо вам переглянути коротке відео, щоб завжди бути напоготові і вчасно помітити симптоми психічного розладу та надати відповідну медичну допомогу вашим пацієнтам.

 

NON-2023-3941

Психічне здоров’я в еру цифрових технологій.

Психічні розлади є серйозними медичними станами, які можуть значно впливати на життя людини та її оточуючих.
Розуміння ознак і симптомів психічних розладів є важливим для раннього виявлення та ефективного лікування.

Однією з ключових ознак психічного розладу є зміни настрою. Люди з депресією можуть відчувати постійну печаль, втрату інтересу до звичних занять та енергії. На відміну від цього, люди з маніакальними епізодами можуть демонструвати підвищений настрій, різкі зміни настрою та надмірну енергію.

Ще однією ознакою психічного розладу є зміни, що пов’язані зі сприйняттям. Вони можуть проявлятися у формі галюцинацій, страху чи підозрілості.

Також важливою ознакою психічного розладу є зміни у поведінці. Це може проявлятися, наприклад, агресивністю, соціальною ізоляцією, непримиренністю зі своїми близькими та іншими змінами поведінки.¹

Симптоми психічних розладів часто залишаються не ідентифікованими протягом місяців або навіть років. Виявлення осіб із психічними захворюваннями на ранніх етапах залишається важливим викликом для громадського здоров'я. Новаторські стратегії, підтримані технологічними інноваціями, є ключовими для досягнення цієї мети.²

Що нового у цьому напрямку?

Традиційно психіатричні дослідження ґрунтуються на суб'єктивному спостереженні, що вимагає багато часу. Широке використання цифрових пристроїв дозволяє збирати та використовувати величезні обсяги даних, створених користувачами, тобто цифрових біомаркерів.³

Цифрові біомаркери - це об'єктивні, вимірювані дані, які збираються за допомогою цифрових пристроїв і аналізуються для отримання уявлень про стан психічного здоров'я особи. Вони можуть фіксувати практично безперервно зміни поведінки, що пов'язана з симптомами психічного здоров'я, поза клінічним середовищем. Ці дані відкривають перспективне рішення для профілактичного, персоналізованого догляду та віддаленого моніторингу в психіатричному догляді.³

Для ілюстрації того, як це відбувається можна навести статтю Майкла Л. Бірнбаума «Ідентифікація сигналів, пов’язаних із психічними захворюваннями за допомогою текстових повідомлень та зображень, опублікованих у Facebook».

У статті Майкла Л. Бірнбаума та соавторів увага зосереджена на аналізі даних соціальної мережі Facebook для ідентифікації сигналів, пов’язаних із психічними захворюваннями. Дослідження припускає, що аналіз текстів і вмісту зображень, які поширюються на платформах соціальних мереж, таких як Facebook, може дати цінну інформацію про стан психічного здоров’я людей. Вивчаючи використані слова та візуальні елементи, психіатри можуть потенційно виявити ранні ознаки психічних розладів, таких як депресія, тривога або біполярний розлад.

Дослідники мали на меті розрізнити осіб із різними психічними розладами і здорових добровольців відповідно до текстів або зображень, завантажених безпосередньо учасниками на Facebook. Результати показують, що алгоритми машинного навчання здатні ідентифікувати осіб з симптомами психічних розладів, використовуючи лише активність на Facebook за рік до першої психіатричної госпіталізації. Хоча Facebook сам по собі не призначений для діагностики психічних захворювань або заміни критичної ролі клініциста в оцінці психічного стану, результати підказують, що дані соціальних мереж можуть потенційно використовуватися разом із клінічною інформацією для підтримки прийняття рішень. Спільно з аналізом вибору слів на Facebook це може допомогти лікарям виявляти осіб із високим ризиком розвитку психічних захворювань до появи клінічно значущих симптомів.

Цей підхід відкриває нові можливості для використання цифрових даних для покращення психіатричної діагностики та підбору подальшої терапії. Розуміння того, як люди виражають себе в Інтернеті, може дати цінні підказки для раннього втручання та персоналізованого догляду за психічним здоров’ям.²

Пропонуємо вам переглянути коротке відео, щоб вчасно помітити симптоми психічного розладу та надати відповідну медичну допомогу вашим пацієнтам.

 

Пацієнти з обсесивно-компульсивним розладом (ОКР) прагнуть уникати ситуацій, які викликають у них дискомфорт. Цей факт може призвести до зниження соціальних взаємодій і низької якості життя. Більшість тих, хто бореться з ОКР, залишаються непоміченими роками. Раннє втручання є життєво важливим, оскільки з часом відбуваються структурні зміни мозку ¹.

Пропонуємо вам ознайомитися з коротким відео, щоб завжди бути напоготові, вчасно помітити симптоми ОКР та надати відповідну медичну допомогу вашим пацієнтам.

 

Що таке обсесивно-компульсивний розлад

Обсесивно-компульсивний розлад (ОКР) або невроз нав'язливих станів – це психічний розлад, який часто є станом, що призводить до непрацездатності і який проявляється набридливими нав’язливими думками, які викликають відчуття дискомфорту¹.

Обсесії - повторювані думки, спонукання або образи, які в певний час під час занепокоєння сприймаються як небажані, і які у більшості людей викликають помітний дистрес. Людина намагається придушити такі думки, спонукання чи образи якимись іншими думками чи діями (тобто замінюючи їх примусом).

Компульсії - повторювана поведінка або розумові дії, які людина відчуває спонуканням виконати у відповідь на одержимість. Поведінка або психічні дії спрямовані на зменшення тривоги чи дистресу або запобігання якійсь страшній ситуації; однак ця поведінка чи психічні дії не пов’язані реалістичним чином із тим, чому вони покликані запобігти, або є явно надмірними.

Етіологія обсесивно-компульсивного розладу

Точна причина обсесивно-компульсивного розладу (ОКР) залишається невідомою, але, ймовірно, вона багатофакторна. Існує генетична схильність. У експериментах на мишах і людях мутований NMDA може спричинити посилення ОКР-подібної поведінки. Наприклад, мутації в субодиниці NMDA «NR2» були пов’язані зі страхом забруднення та нав’язливого чищення.

Ранній початок раптового ОКР, якому передує стрептококова інфекція, відомий як PANDAS (дитячі аутоімунні нейропсихічні розлади, пов’язані зі стрептококовими інфекціями). Теорія, що лежить в основі ОКР, подібна до того, що стрептококкова інфекція через молекулярну мімікрію викликає аутоімунні антитіла проти базальних гангліїв, що призводить до нав’язливих думок і компульсивних звичок. Однак термін PANDAS втрачає прихильність замість гострих нейропсихіатричних симптомів у дітей (CANS), що дозволяє пояснити розвиток ОКР у педіатричної популяції іншими джерелами, ніж стрептококи, такими як метаболіти та токсини.

Схоже, що ОКР є спадковим, що підтверджено дослідженнями близнюків і сімей. Дослідження показали, що спадковість становить від 45% до 65% у дітей і від 27% до 45% у дорослих. Наявність сім’ї з ОКР підвищує ризик розвитку ОКР. ОКР пов’язаний з іншими неврологічними розладами, зокрема тими, що впливають на кортико-смугасто-таламо-кортико-ланцюги, такими як хвороба Паркінсона, хорея Сіденгама, черепно-мозкова травма (ЧМТ), синдром Туретта, хвороба Хантінгтона та епілепсія, щоб назвати декілька¹.

Епідеміологія обсесивно-компульсивного розладу

Поширеність обсесивно-компульсивного розладу (ОКР) протягом життя становить від 1,6% до 2,3% в популяції; середній вік початку захворювання становить 19,5 років. У близько 50% людей з ОКР поява симптомів відзначається у дитинстві та підлітковому віці.

Приблизно 90% людей з ОКР мають супутні психіатричні діагнози, найчастіше тривожні розлади.

У чоловіків ОКР розвивається раніше, але в зрілому віці частіше страждають жінки. Жінки після пологів мають у два рази більше шансів на розвиток ОКР, ніж загальна жіноча популяція¹.

Патофізіологія обсесивно-компульсивного розладу

Як було зазначено вище, точна причина обсесивно-компульсивного розладу (ОКР) досі залишається загадкою.

Оцінюючи осіб, у яких розвивається ОКР після ураження головного мозку або інсульту, вчені змогли локалізувати симптоми ОКР у певних областях мозку. За допомогою фМРТ, DTI та SPECT візуалізації було виявлено, що ОКР пов’язаний із кортико-смугасто-таламо-кортикальними ланцюгами, зокрема орбітофронтальною корою, хвостатою, передньою поясною корою та таламусом¹.

Ймовірно, існує дофамінергічна та глутаматергічна гіперактивність у фронтостріарних шляхах та знижена серотонінергічна та ГАМКергічна нейротрансмісія у фронтолімбічних системах.

Ті, хто страждає на обсесивно-компульсивний розлад (ОКР), мають 7% ризик розвитку синдрому Туретта та 20% шанс розвитку тиків. Оскільки лікування ОКР включає селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) і, можливо, нейролептики, побічні ефекти цих препаратів включають, але не обмежуються збільшенням ваги, пізню дискінезію та дистонію¹.

Лікування обсесивно-компульсивного розладу

Основою лікування обсесивно-компульсивного розладу (ОКР) є СІЗЗС і когнітивно-поведінкова терапія (КПТ).

Історично склалося так, що трициклічний антидепресант (ТЦА) кломіпрамін використовувався як препарат першого ряду при ОКР через його сильну схильність до серотоніну. Однак, враховуючи профіль побічних ефектів, СІЗЗС почали призначатися частіше.

ОКР найчастіше лікують СІЗЗС у набагато вищих дозах, ніж ті, що використовуються для лікування тривоги чи депресії. Схвалені FDA СІЗЗС включають флуоксетин, флувоксамін, пароксетин і сертралін¹.

Матеріли другої частини незабаром будуть розміщені на цій сторінці. Запрошуємо Вас переглянути її за декілька днів.