Компанія Viatris має в своєму портфелі препарати для різних психічних розладів

Підтримка пацієнта з психічним розладом

Великий депресивний розлад (ВДР) є серйозною проблемою охорони здоров’я

ВДР — один з найпоширеніших розладів психічного здоров’я, за оцінками понад 300 мільйонів людей страждають на депресію, що становить 4,4% населення світу, що призводить до понад 800 000 самогубств щорічно1.

  • Рівень поширеності змінюється залежно від віку, досягаючи максимуму у старшому зрілому віці (понад 7,5% серед жінок у віці 55–74 років та більше 5,5% серед чоловіків)1.
  • Загальна оцінна кількість людей, які живуть з депресією, зросла на 18,4% між 2005 р. і 2015 р.; це відображає загальний ріст світового населення, а також пропорційне збільшенню вікових груп, в яких депресія є більш поширеною1.
  • У 2015 р. депресивні розлади склали загальну кількість понад 50 мільйонів років, проведених з хворобою (РПХ). Більше 80% цього тягаря хвороб, що не призвело до летального результату, відбулося в країнах з низьким та середнім рівнем доходу1.
     
  • ВООЗ очікує, що депресія стане основною у світі причиною тягаря хвороб (DALY) до 2030 р2.
  • Відповіді опитувань 1441 респондентів під час COVID-19 та 5065 перед пандемією показали триразове збільшення симптомів депресії в США3.
  • Депресія пов’язана з функціональними порушеннями, які можна порівняти з іншими важкими хронічними захворюваннями4, 5.
    • Страждання або погіршення соціальної, професійної чи інших важливих сфер функціонування є визначальною характеристикою ВДР6.
    • В середньому, особи з дуже важким ВДР (як визначено за оцінкою ШСД — шкала самооцінки депресії) відчувають себе до 24% року непрацеспроможними7.
       

Існують численні перешкоди для одужання від ВДР

  • Відсутність лікування.
    1. До 50% не отримують лікування антидепресантами8, 9
  • Неприхільність до лікування
    1. Загальна неприхільність до лікування до 70%10
    2. Рання неприхільність до лікування може погіршити довгострокові результати.
      1. 44% пацієнтів припиняють терапію антидепресантами в перші 3 місяці11
      2. 28% пацієнтів первинної ланки лікування припиняють терапію антидепресантами через 1 місяць11
  • Неефективність лікування.
    1. 40–60%12
  • Рецидив/повернення хвороби
    1. Частота відповіді та ремісії при ВДР низька, незважаючи на перевірені фармакологічні (антидепресанти) та нефармакологічні методи лікування.
      1. До 80% випадків рецидивів або повернення хвороби12
      2. Залишкові симптоми пов’язані з підвищеним ризиком рецидивів та повернення хвороби13, 14

Метою лікування депресії є ремісія, яка визначається як мінімальні симптоми, або їх відсутність, та повернення до нормального функціонування у всіх сферах життя15.

Неможливість досягнення ремісії пов’язана з багатьма негативними наслідками.

Досягнення реакції, а не ремісії, пов’язане із значно більшим ризиком рецидиву/повернення хвороби15–17.

Доведено, що пацієнти, які не досягають ремісії, відчувають:

  • більш хронічні депресивні епізоди15
  • коротшу тривалість між епізодами15

Особи, у яких ремісія не досягнута, продовжують страждати від порушень психосоціального функціонування (наприклад, робота та стосунки)18.

Тривала депресія може збільшити смертність від усіх причин19 та захворюваність/смертність від інсульту20, діабету21, 22, ІМ23, ССЗ24, ХСН25, ВІЛ26, тощо.

Результати 16-річного проспективного поздовжнього дослідження доказують, що ризик смертності від усіх причин був приблизно у три — п’ять разів вищим у пацієнтів з депресією (із супутньою тривогою або без неї)19.

Доведено, що депресія значного ступню збільшує 6-місячну смертність після інфаркту міокарда23. У подальшому дослідженні встановлено, що наявність депресії тяжкого або незначного ступню збільшує ризик серцевої смертності навіть серед суб’єктів, які не мали раніше серцевих захворювань24.

Поширеність тривоги

  • Загальна кількість людей у світі, які живуть із тривожними розладами, становить 265 мільйонів1.
  • Частка населення планети з тривожними розладами у 2015 р., за оцінками, становить 3,6%. Як і у випадку з депресією, тривожні розлади частіше зустрічаються серед жінок, ніж серед чоловіків (4,6% порівняно з 2,6% на глобальному рівні)1.

Тривожні розлади є шостою причиною непрацездатності (визначається роками життя у непрацездатному стані), з більшим рівнем непрацездатності, що спостерігається у жінок та у людей у віці від 15 до 34 років27,28

  • Оптимальною метою є повне зменшення симптомів та повернення до преклінічного рівня функціонування29
 Для пацієнтів з тривогою на шляху до одужання існують численні бар’єри 
  • Діагностика
    • Тривожні розлади часто неправильно діагностують, оскільки пацієнт має соматичні скарги30
  • Відсутність лікування
    • У 87% пацієнтів з генералізованим тривожним розладом (ГТР) виявляються первинні симптоми, які не вважаються «тривогою», і їх можна лікувати за допомогою сучасних варіантів як антидепресантів/анксіолітичних засобів30
      • В умовах первинної медичної допомоги 55% тривожних розладів діагностуються правильно проти 45% не визнаних у якості тривожного розладу30
      • У пацієнтів з депресією супутній тривожний розлад часто залишається непоміченим30
  • Тягар хвороби31
    • Для багатьох пацієнтів тривожні розлади є важливою причиною непрацездатності 
      • Погіршення продуктивності праці: 34%
      • Соціальні порушення: 40%

Тривожні розлади призвели до загальної суми 24,6 мільйонів YLD у 2015 р. 

Всесвітня організація охорони здоров’я 2017 р1.

COVID-19 призвів до збільшення поширеності тривожності більше ніж у 3 рази вищої порівняно з допандемічним періодом, заснованим на відповіді учасників*, що вказують генералізований тривожний розлад у скринінговій формі 2 32.

* Співвідношення для 336 525 учасників з типових зразків ймовірностей Бюро перепису населення США: один у першій половині 2019 р. та чотири під час пандемії у квітні та травні 2020 р.

Компанія Viatris пропонує медичне забезпечення для різних психічних розладів

Фармакологічне забезпечення пацієнтів з психічними розладами

ЗОЛОФТ® (сертраліну гідрохлорид) — селективний інгібітор зворотного захоплення серотоніну (СІОЗС), призначений для лікування

  • Великого депресивного епізоду. Запобігання рецидивам великого депресивного епізоду.
  • Панічних розладів з наявністю або відсутністю агорафобії.
  • Обсесивно-компульсивного розладу (ОКР) у дорослих та дітей 6–17 років.
  • Соціального тривожного розладу.
  • Посттравматичного стресового розладу (ПТСР)33.

ЛІРИКА® (прегабалін) - аналог гамма-аміномасляної кислоти [(S)-3-(амінометил)-5-метилгексанова кислота], призначений для лікування генералізованного тривожного розладу (ГТР), епілепсії, нейропатичного болю, фіброміалгії34.

Перелік посилань:

  1. World Health Organization. Depression and Other Common Mental Disorders: Global Health Estimates. Geneva, Switzerland: World Health Organization; 2017. http://apps.who.int/iris/bitstream/handle/10665/254610/WHO MSD MER 2017.2 eng.pdf
  2. World Health Organization. The global burden of disease: 2004 update. http://www.who.int/healthinfo/global_burden_disease/2004_report_update/en/. Published 2008.
  3. Ettman CK, Abdalla SM, Cohen GH, Sampson L, Vivier PM, Galea S. Prevalence of Depression Symptoms in US Adults Before and During the COVID-19 Pandemic. JAMA Netw Open. 2020;3(9):e2019686. 
  4. McKnight PE, Kashdan TB. The importance of functional impairment to mental health outcomes: a case for reassessing our goals in depression treatment research. Clin Psychol Rev. 2009;29(3):243-259. 
  5. Hays RD, Wells KB, Sherbourne CD, Rogers W, Spritzer K. Functioning and well-being outcomes of patients with depression compared with chronic general medical illnesses. Arch Gen Psychiatry. 1995;52(1):11-19. 
  6. American Psychiatric Association. Diagnostic and Statistical Manual of Mental Disorders. 5th ed. Arlington, VA:  American Psychiatric Association; 2013. 
  7. Kessler RC, Berglund P, Demler O, et al. The Epidemiology of Major Depressive Disorder: Results From the National Comorbidity Survey Replication (NCS-R). JAMA. 2003;289(23):3095-3105.
  8. Patten SB, Wang JL, Williams JV, et al. Descriptive epidemiology of major depression in Canada. Can J Psychiatry. 2006;51(2):84-90. 
  9. Lecrubier Y. Widespread underrecognition and undertreatment of anxiety and mood disorders: results from 3 European studies. J Clin Psychiatry. 2007;68 Suppl 2:36-41.
  10. Cassano P, Fava M. Tolerability issues during long-term treatment with antidepressants. Ann Clin Psychiatry. 2004;16(1):15-25. 
  11. Lin EH, Von Korff M, Katon W, et al. The role of the primary care physician in patients’ adherence to antidepressant therapy. Med Care. 1995;33(1):67-74. 
  12. Masand PS. Tolerability and adherence issues in antidepressant therapy. Clin Ther. 2003;25(8):2289-2304. 
  13. McIntyre RS, O’Donovan C. The human cost of not achieving full remission in depression. Can J Psychiatry. 2004;49(3 Suppl 1):10S-16S. 
  14. Zajecka J, Kornstein SG, Blier P. Residual symptoms in major depressive disorder: prevalence, effects, and management [published correction appears in J Clin Psychiatry. 2013 May;74(5):519]. J Clin Psychiatry. 2013;74(4):407-414. 
  15. Practice guideline for the treatment of patients with major depressive disorder (revision). American Psychiatric Association. Am J Psychiatry. 2010;157(4 Suppl):1-45. 
  16. Paykel ES, Ramana R, Cooper Z, Hayhurst H, Kerr J, Barocka A. Residual symptoms after partial remission: an important outcome in depression. Psychol Med. 1995;25(6):1171-1180.
  17. Thase ME, Simons AD, McGeary J, et al. Relapse after cognitive behavior therapy of depression: potential implications for longer courses of treatment. Am J Psychiatry. 1992;149(8):1046-1052. 
  18. Miller IW, Keitner GI, Schatzberg AF, et al. The treatment of chronic depression, part 3: psychosocial functioning before and after treatment with sertraline or imipramine. J Clin Psychiatry. 1998;59(11):608-619. 
  19. Everson SA, Roberts RE, Goldberg DE, Kaplan GA. Depressive symptoms and increased risk of stroke mortality over a 29-year period. Arch Intern Med. 1998;158(10):1133-1138. 
  20. Lustman PJ, Clouse RE, Nix BD, et al. Sertraline for prevention of depression recurrence in diabetes mellitus: a randomized, double-blind, placebo-controlled trial. Arch Gen Psychiatry. 2006;63(5):521-529. 
  21. de Groot M, Kushnick M, Doyle T, et al. Depression Among Adults With Diabetes: Prevalence, Impact, and Treatment Options. Diabetes Spectr. 2010;23(1):15-18. 
  22. Frasure-Smith N, Lespérance F, Talajic M. Depression following myocardial infarction. Impact on 6-month survival [published correction appears in JAMA 1994 Apr 13;271(14):1082]. JAMA. 1993;270(15):1819-1825.
  23. Penninx BW, Beekman AT, Honig A, et al. Depression and cardiac mortality: results from a community-based longitudinal study. Arch Gen Psychiatry. 2001;58(3):221-227. 
  24. Vaccarino V, Kasl SV, Abramson J, Krumholz HM. Depressive symptoms and risk of functional decline and death in patients with heart failure. J Am Coll Cardiol. 2001;38(1):199-205. 
  25. Ickovics JR, Hamburger ME, Vlahov D, et al. Mortality, CD4 cell count decline, and depressive symptoms among HIV-seropositive women: longitudinal analysis from the HIV Epidemiology Research Study. JAMA. 2001;285(11):1466-1474. 
  26. Baxter AJ, Vos T, Scott KM, Ferrari AJ, Whiteford HA. The global burden of anxiety disorders in 2010. Psychol Med. 2014;44(11):2363-2374. 
  27. Hendriks SM, Spijker J, Licht CM, et al. Disability in anxiety disorders. J Affect Disord. 2014; 166:227–233 
  28. Katzman MA, Bleau P, Blier P, et al. Canadian clinical practice guidelines for the management of anxiety, posttraumatic stress and obsessive-compulsive disorders. BMC Psychiatry. 2014;14 Suppl 1(Suppl 1):S1. 
  29. Bandelow B, Boerner J R, Kasper S, Linden M, Wittchen HU, Möller HJ. The diagnosis and treatment of generalized anxiety disorder. Dtsch Arztebl Int. 2013;110(17):300-310. 
  30. Sheehan DV, Kamijima K. An evidence-based review of the clinical use of sertraline in mood and anxiety disorders. Int Clin Psychopharmacol. 2009;24(2):43-60. 
  31. Twenge JM, Joiner TE. U.S. Census Bureau-assessed prevalence of anxiety and depressive symptoms in 2019 and during the 2020 COVID-19 pandemic. Depress Anxiety. 2020;37(10):954-956. 
  32. Інструкція для медичного застосування ЛЗ Золофт. РП UA/7475/01/01 Наказ МОЗ №1081 від 02.06.2021. 
  33. Інструкція для медичного застосування ЛЗ Лірика. РП МОЗ України 
    UA/3753/01/06, UA/3753/01/05, UA/3753/01/04, UA/3753/01/02 Наказ МОЗ №517 від 22.03.2021.

NON-2022-0257

Інформаційний дайджест 1 випуск 2023

Інформаційний дайджест 2 випуск 2023

LYR-2023-0914

Інформаційний дайджест 1 випуск 2024

NON-2024-0809

Інформаційний дайджест 2 випуск 2024

NON-2024-1905

Найпоширеніші ознаки психічних розладів

За незначними виключеннями, психіатричні діагнози ґрунтуються на скаргах пацієнтів і спостереженнях лікарів, а не на об’єктивних біологічних тестах, тому саме в галузі психіатрії достатньо часто зустрічаються діагностичні помилки або несвоєчасно поставлений діагноз1. Відрізнити діагнози фізичного здоров’я від діагнозів психічного здоров’я є ключовою проблемою, враховуючи, що захворювання можуть проявлятися психічними симптомами, а діагнози психічного здоров’я можуть проявлятися фізичними симптомами2.

Молоді люди з психічними розладами є серйозною глобальною проблемою. Більш ніж у половини дорослих вони виникають до 14 років, але раннє виявлення та втручання можуть змінити цю ситуацію3.

Раннє виявлення розладів психічного здоров’я може принести велику користь як окремим пацієнтам, так і суспільству, роблячи його життєво важливою клінічною задачею, особливо для лікарів загальної практики, які часто є першою точкою контакту для людей з розладами психічного здоров’я3.

Пропонуємо вам переглянути коротке відео, щоб завжди бути напоготові і вчасно помітити симптоми психічного розладу та надати відповідну медичну допомогу вашим пацієнтам.

 

NON-2023-3941

Перелік посилань:

  1. Balogh EP, Miller BT, Ball JR, eds, for the Committee on Diagnostic Error in Health Care, Board on Health Care Services, Institute of Medicine. Improving Diagnosis in Health Care. Washington, DC: The National Academies Press; 2015.
  2. Reeves RR, Parker JD, Burke RS, Hart RH. Inappropriate psychiatric admission of elderly patients with unrecognized delirium. South Med J. 2010; 103:111-115.
  3. Haavet OR, Šaltytė Benth J, Gjelstad S, et al. Detecting young people with mental disorders: a cluster-randomised trial of multidisciplinary health teams at the GP office. BMJ Open. 2021;11(12):e050036.

Обсесивно-компульсивні розлади та їх лікування

Пацієнти з обсесивно-компульсивним розладом (ОКР) прагнуть уникати ситуацій, які викликають у них дискомфорт. Цей факт може призвести до зниження соціальних взаємодій і низької якості життя. Більшість тих, хто бореться з ОКР, залишаються непоміченими роками. Раннє втручання є життєво важливим, оскільки з часом відбуваються структурні зміни мозку 1.

Пропонуємо вам ознайомитися з коротким відео, щоб завжди бути напоготові, вчасно помітити симптоми ОКР та надати відповідну медичну допомогу вашим пацієнтам.

 

Що таке обсесивно-компульсивний розлад

Обсесивно-компульсивний розлад (ОКР) або невроз нав'язливих станів – це психічний розлад, який часто є станом, що призводить до непрацездатності і який проявляється набридливими нав’язливими думками, які викликають відчуття дискомфорту1.

Обсесії - повторювані думки, спонукання або образи, які в певний час під час занепокоєння сприймаються як небажані, і які у більшості людей викликають помітний дистрес. Людина намагається придушити такі думки, спонукання чи образи якимись іншими думками чи діями (тобто замінюючи їх примусом).

Компульсії - повторювана поведінка або розумові дії, які людина відчуває спонуканням виконати у відповідь на одержимість. Поведінка або психічні дії спрямовані на зменшення тривоги чи дистресу або запобігання якійсь страшній ситуації; однак ця поведінка чи психічні дії не пов’язані реалістичним чином із тим, чому вони покликані запобігти, або є явно надмірними.

Етіологія обсесивно-компульсивного розладу

Точна причина обсесивно-компульсивного розладу (ОКР) залишається невідомою, але, ймовірно, вона багатофакторна. Існує генетична схильність. У експериментах на мишах і людях мутований NMDA може спричинити посилення ОКР-подібної поведінки. Наприклад, мутації в субодиниці NMDA «NR2» були пов’язані зі страхом забруднення та нав’язливого чищення.

Ранній початок раптового ОКР, якому передує стрептококова інфекція, відомий як PANDAS (дитячі аутоімунні нейропсихічні розлади, пов’язані зі стрептококовими інфекціями). Теорія, що лежить в основі ОКР, подібна до того, що стрептококкова інфекція через молекулярну мімікрію викликає аутоімунні антитіла проти базальних гангліїв, що призводить до нав’язливих думок і компульсивних звичок. Однак термін PANDAS втрачає прихильність замість гострих нейропсихіатричних симптомів у дітей (CANS), що дозволяє пояснити розвиток ОКР у педіатричної популяції іншими джерелами, ніж стрептококи, такими як метаболіти та токсини.

Схоже, що ОКР є спадковим, що підтверджено дослідженнями близнюків і сімей. Дослідження показали, що спадковість становить від 45% до 65% у дітей і від 27% до 45% у дорослих. Наявність сім’ї з ОКР підвищує ризик розвитку ОКР. ОКР пов’язаний з іншими неврологічними розладами, зокрема тими, що впливають на кортико-смугасто-таламо-кортико-ланцюги, такими як хвороба Паркінсона, хорея Сіденгама, черепно-мозкова травма (ЧМТ), синдром Туретта, хвороба Хантінгтона та епілепсія, щоб назвати декілька1.

Епідеміологія обсесивно-компульсивного розладу

Поширеність обсесивно-компульсивного розладу (ОКР) протягом життя становить від 1,6% до 2,3% в популяції; середній вік початку захворювання становить 19,5 років. У близько 50% людей з ОКР поява симптомів відзначається у дитинстві та підлітковому віці.

Приблизно 90% людей з ОКР мають супутні психіатричні діагнози, найчастіше тривожні розлади.

У чоловіків ОКР розвивається раніше, але в зрілому віці частіше страждають жінки. Жінки після пологів мають у два рази більше шансів на розвиток ОКР, ніж загальна жіноча популяція1.

Патофізіологія обсесивно-компульсивного розладу

Як було зазначено вище, точна причина обсесивно-компульсивного розладу (ОКР) досі залишається загадкою.

Оцінюючи осіб, у яких розвивається ОКР після ураження головного мозку або інсульту, вчені змогли локалізувати симптоми ОКР у певних областях мозку. За допомогою фМРТ, DTI та SPECT візуалізації було виявлено, що ОКР пов’язаний із кортико-смугасто-таламо-кортикальними ланцюгами, зокрема орбітофронтальною корою, хвостатою, передньою поясною корою та таламусом1.

Ймовірно, існує дофамінергічна та глутаматергічна гіперактивність у фронтостріарних шляхах та знижена серотонінергічна та ГАМКергічна нейротрансмісія у фронтолімбічних системах.

Ті, хто страждає на обсесивно-компульсивний розлад (ОКР), мають 7% ризик розвитку синдрому Туретта та 20% шанс розвитку тиків. Оскільки лікування ОКР включає селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) і, можливо, нейролептики, побічні ефекти цих препаратів включають, але не обмежуються збільшенням ваги, пізню дискінезію та дистонію1.

Лікування обсесивно-компульсивного розладу

Основою лікування обсесивно-компульсивного розладу (ОКР) є СІЗЗС і когнітивно-поведінкова терапія (КПТ).

Історично склалося так, що трициклічний антидепресант (ТЦА) кломіпрамін використовувався як препарат першого ряду при ОКР через його сильну схильність до серотоніну. Однак, враховуючи профіль побічних ефектів, СІЗЗС почали призначатися частіше.

ОКР найчастіше лікують СІЗЗС у набагато вищих дозах, ніж ті, що використовуються для лікування тривоги чи депресії. Схвалені FDA СІЗЗС включають флуоксетин, флувоксамін, пароксетин і сертралін1.

NON-2023-6107

Перелік посилань:

  1. Brock, Hannah. and Manassa Hany. “Obsessive-Compulsive Disorder.” StatPearls, StatPearls Publishing, 29 May 2023.

Деякі факти про депресію

Посттравматичний стресовий розлад: I частина

Посттравматичний стресовий розлад: II частина

Матеріли другої частини незабаром будуть розміщені на цій сторінці. Запрошуємо Вас переглянути її за декілька днів.

ПТСР: алгоритм дій для надання первинної мед допомоги

ПТСР: практичні рекомендації для лікарів-психіатрів та інтерністів

Посттравматичний стресовий розлад: I частина

відео з різних аспектів ПТСР: I частина

Посттравматичний стресовий розлад: II частина

відео з різних аспектів ПТСР: II частина

Механізм дії

Механізм дії ЛЗ Лірика

Показання до застосування

Ознайомитися з інструкцією лікарського засобу Золофт®